… Англія

Ох, знову чудова Англія. Тут я була вже втретє, і кожного разу аж дух перехоплює, коли приїжджаю. Я відвідала багато міст в Англії, набагато більше, ніж будь-де, в т.ч. і в Україні… Улюблена країна (поки що) – у всіх відношеннях, в тому числі і в приданості для проживання. Так склалося, що усі рази я жила не в готелях, а в “вдома”, тому більш-менш змогла зацінити, як воно – мешкати тут.

Не без нюансів, як той казав, але все ж. Якось я обовʼязково напишу багато-багато про Англію (ага, я про безліч речей обіцяю “якось” написати, ех).
Цього разу я була тут лиже тиждень з хвостиком, а метою (точніше – приводом) поїздки був концерт за участі крутих чуваків In Flames, Disturbed (заради них, власне, і їхала) і Avenged Sevenfold. До речі, перший і єдиний (поки що) відвіданий мною концерт закордоном 🙂

Сент Олбанс (St Albans)

Передмістя Лондону, всього 20-25 хвилин приміським потягом від центральних вокзалів. Тут я жила цього разу. Прихистив мене приятель-британець Пітер – колишній колега. У Ст. Олбанс знаходиться офіс моєї попердньої компанії, а Пітер тут власне живе.
Місто – невелике і дуже древнє, тут багато римської історії. Центральна частина – просто тобі типова стара Англія, чепурні будиночки з червоної цегли, з білими деревʼяними віконними рамами та тісними подвірʼячками за невисокими парканами. В місті ну просто безліч старючих автентичних пабів, один з них (Ye Olde Fighting Cocks) вважається найстарішим пабом Англії (втім, на це звання претендують ще два британських паби, але будемо вірити, що цей – точно найстаріший). За мостом – більш нова частина міста, там навіть є багатоквартирні сучасні будинки, заправки та супермаркети.
Кожного року восени в Ст Олбанс проводиться фестиваль пива, на який зʼїжджається безліч представників різних броварень зі своїм асортиментом смачнющого елю. Такий собі місцевий октоберфест. Я якось хочу таки потрапити на нього, можливо навіть за цієї візи (в мене 2-річна цього разу).
В місті є дуже гарний парк з озером, ввечері, коли сідає сонце, там можна помилуватися неймовірно красивими видами.
А як мені вдалося вижити тиждень з гаком у майже стовідсотковій присутсності сторонньої (ще й іншомовної) людини – то інша історія 🙂

Фотки
Ще фотки з попереднього відвідування (2014 рік)

Вортфорд (Watford)

Розташоване неподалік выд Ст Олбанс (близько 40 хвилин нешвидким провінційним потягом). Чуваки з Ст Олбанс туди зазвичай ганяють на вихідні “скуповуватись”, бо там (на відміну від самого Ст Олбанс) є досить багато шоппінг-молів. В мене дід колись так з нашого мухосранська в Житомир по ковбасу у неділю їздив 🙂 Саме місто невелике, цікавого в ньому мало – так трохи непоганої затишної архітектури в центрі. Але ми туди поїхали не у саме місто, а у Harry Potter Warner Bros. студію – туди, де знімали ті самі фільми. Я ніколи не була фанатом Гаррі Поттера (ба, я його подивилась всього рік чи два тому), але подібні місця люблю, тим паче ніколи не була на студії (хай навіть і уже не діючій, а так, для туристів). Від залізничного вокзалу туди періодично курсує туристичний автобус, вартість проїзду – 2,50 фунтів у обидві сторони. На самій студії прикольно і людно, пропонуються якісь заманухи типу змонтоване фото-відео на мітлі тощо. За немалі гроші, звичайно. До речі, квиток на відвідування (увага) близько 40 фунтів, теж не хухри-мухри.

Фотки Вотфорду

Фотки зі студії

Вінчестер (Winchester)

Красиве старе невелике місто, розташоване на півдні, що в середньовіччі навіть якийсь час було столицею Англії. Близько години потягом з Лондону від станції Ватерлоо. Найбільш відомою пям’яткою є старий готичний собор (ззовні дуже красивий, всередині не була, бо мені після Чехії від соборів вже дурно :), але кажуть, що він і зсередини крутий). В ньому поховано кілька англійських королів, а також письменницю Джейн Остін (“Гордість і упередження”, якщо це кому про щось говорить, я ж-бо, соромно зізнатися, тільки назву чула).
Вінчестер дуже по-британськи затишний, по рівню затишку десь майже як Ст Олбанс. Милі вулички-будиночки, оце ось все. Є діючий водяний млин, на який можна легко потрапити (4 фунти). Приміщення млину невелике, можна почитати про його історію, поспілкуватись з адміністратором (чи хто він там), подивитись відео про процес виробництва, зазирнути всередину та подивитись, як лопаті ганяють воду 🙂 Дядечко (“адміністратор”) розповідав, що зрідка можна побачити видр, там навіть камера цілодобово знімає, і чуваки відмічають частоту їх появи 🙂
Ще у місті дуже атмосфере кладовище (оо, британські кладовища – то моя окрема пристрасть та окрема тема). А може, то нам просто так пощастило потрапити туди на неймовірно гарний захід сонця? 🙂

Фотки

Йорк (York)

Адміністративний центр Північного Йоркширу (ага, звідки ті самі ~~недо~~собачки :)), північна столиця Англії, суворе (як і належить півночі) та старе промислове місто. Навколо центру – залишки стародавнього муру, сам центр дуже атмосферний, з готичною архітектурою. Одним з найпопулярніших туристичних місць є вулиця Шамблес – невеличка вузька торгівельна вуличка, одна з найзатишніших і найкрасивіших старих вуличок Європи. В день, коли ми там були, було пасмурно та трохи дощило, на мур ми так і не встигли потрапити (вхід закривається з настанням сутінків, а ми й так там всього півдня провели). З Лондону дістатися можна за дві з лишнім години зі станції Кінгс Крос. Подорож недешева – близько 100 фунтів в обидві сторони (із Ст Олбанс). Дуже шкодую, що не вийшло поїхати туди одній – я би набагато більше встигла побачити (як мінімум на мур залізла б)

Фотки

Лондон

Я довго думала, що писати про нього. Найулюбленіше місто серед усих великих міст, де я була. З тих пір, як я там побувала вперше, всі ці три роки я мрію там жити. Я ніколи не любила мегаполіси (і зараз їх не люблю), але Лондон – вийняток. Три роки тому я там прожила сумарно місяць, облазила та об’їздила його вздовж і впоперек, навіть побувала на 4-х із 7 найвідоміших кладовищ (хе-хе). Обожнюю лондонський метрополітен, мости через Темзу, безліч парків, площ, музеїв, пабів та кльових будівель. Я думаю, краще присвятити цьому місту окремий пост. Цього ж разу мені вдалося вирватись туди лише два дні наприкінці відпустки, плюс трохи погуляли з Пітером ввечері по прильоту, плюс – Тейт Модерн та ще трохи прогулянки наступного дня.
До речі, про Тейт Модерн. В перші свої відвідини, я обійшла майже всі музеї міста (а тут, до речі, більшіть музеїв – безкоштовні, але я навіть і в платні ходила, як то музей ляльок десь хз в яких єбенях). Але в Тейт Модерн (Tate Modern), який знаходився у 10 хвилинах ходьби від місця мого проживання, я так і не потрапила ні першого, ні другого разу. То, короче, тіпа Пінчук арт центру – сучасне мистецтво, усе таке. Тільки більше в кілька разів.
Ще цього разу ходили в дім-музей Фрейда. Я дуже люблю цього мужика, і після відвідин його дому у Відні я просто не мала права не побувати і у другому домі тут, у Лондоні. Я в таких місцях можу заліпати надовго. Ти, можна сказати, фізично проникаєш до інтиму видатної людини, хай і прикрашеному для відвідувачів та занафталіненому проти молі. Шкода, вихід в сад в цей час року був зачинений.
А ще дуже хотіла потрапити на вулицю, де я у свого приятеля проживала минулі рази, але там велись якісь маштабні ремонтні роботи, і все було перерито і перекрито. Стало тоді дуже сумно.
Але не забуваймо, головною ціллю поїздки був концерт. Який, власне, і відбувся, і був дуже кльовим, я навіть не оговталася, як все закінчилось. І ще зловила себе на тому, що майже весь концерт знімала відео на телефон 🙂 (на телефон – бо, як виявилось, всередину не можна було проносити фото- та відео-камери окрім любительских, тож довелось здати торбу у камеру схову. за 10 фунтів, ррр). In Flames і справді були як саппорт (хоч пацани і випустили модернового альбома, але видно вже, що за 20 з гаком років притомилися), мої Disturbed – ох, чуваки просто офігезні, дядько Давід – концентрат вокалу та харизми. А Avenged Sevenfold, хоч я і не те щоб сильно їх любила, стали для мене просто таки “вишенькою на торті” – я тільки на концерті зрозуміла, чому вони хедлайнери, а не, наприклад, ті ж Disturbed. Вони реально круті і відривні. Короче, мінусів на концерті було всього три: 1) швидко промайнув, 2) не можна було знімати нормальною камерою, 3) я – дурепа, бо взяла сидячі місця. Ніколи, чуєте, ніколи не беріть сидячі місця (навіть у найкращому секторі) на такі події – тільки фан-зона, тільки треш-угар-содомія 🙂