на початку дні я «своїх» пінгувала чи не  щоденно. хоча не впевнена, чи ця турбота була помічна, чи скоріш дратувала. з власного досвіду – коли тобі супер хріново, оце «як ти?» наче копняк по зламаній кістці, типу «зрослось? ще нє? а чо?». котрий день думаю написать якийсь загальний пост, запитать у всього світу – як вони там? страшенно хвилююсь за всих, навіть за тих, ким у мирному житті не надто переймалась.
(зараз усвідомила, що фраза «у мирному житті», яку я раніше часто юзала у художньому значенні «за інших обставин», набула максимально прямолінійного смислу)