страшенно скучаю за подолом. моє «місце сили» в києві. скоро він має зацвісти, в тому числі і любиме дерево на перехресті костянтинівської і ярославської. тіпає від однієї думки застати на його місці руїни. да, це не дуже емпатично – перейматися якимось подолом у той час, коли той же маріуполь фактично зрівняли з землею, я знаю. взагалі зараз майже будь-яке бажання є недостатньо емпатичним по відношенню до чого і кого завгодно, і так ще на роки..