сьогодні, слава неймовірним людям, була успішно проведена операція «врятувати рядового абсента». день довжиною в тиждень. востаннє мене так колошматило в ніч з 13 на 14, потім 14-го, потім в ніч з 14 на 15, далі 15-го і, власне, вчора, коли я чітко усвідомила – варіантів, окрім як діяти, тупо нема, будь-яке очікування рано чи пізно == загибель. мені до сих пір недобре від думки, на яку небезпеку наражались люди, що врятували моє старече кошеня..
тепер за першої ж більш-менш безпечної нагоди – на київ