буквально до минулого року я поняття не мала, що в англії шикарна природа, якось у світосприйнятті ця роль традиційно відводилась шотландії та ірландії, а англія залишалась містами з червоними цегляними будинками в білі вікна. це ми у неділю знову хайкали. 20 з гаком км медитативної пішої фізухи, непогано прочищає голову. я б залюбки закріпила цю традицію вихідного дня на постійній основі, хоч, відверто кажучи, воно кучеряво по фінансам – 30-40-хвилинний потяг у якесь село може коштувати майже так само, як у кардіф, ціноутворення тут працює за своєю, часто несподіваною, логікою