трошки до попереднього

яка все ж людська психіка адаптивна. лякаюче швидко. люди, що пережили окупацію або продовжують перебувати в ній, спокійними голосами розповідають про те, як готують на вогнищі і хоронять сусідів у дворі. може здатися, що то постанова – настілтки вже беземоційно звучать ті речі. бо я здригаюсь усим тілом, до нудоти, від думки про пару тижнів у підвалі без води, світла і зв‘язку з навколишнім світом

еволюція зробила дуже гарну штуку з психікою, давши людині шанс не їбанутись. пригадую себе у підлітковому віці, коли жила у злиднях і ховала єдиних близьких людей. стан та реакції десь схожі, мабуть