12.04.22

я багато років прожила, і кожен раз впевнена, що мене мало чим можна здивувати, аж допоки не трапляється якась лютєйша хуйня, особливо зараз, у ці воістину темні часи

сьогодні майже весь день мене бомбило, а кілька годин так прямо фізично калатало, бо, виявляється, для когось бізнес метрики можуть мати вищу цінність там, де мусить бути безкомпромісна позиція, що не обговорюється навіть. і в цю мутну дічь вирішили втягнути нашу команду. я страшенно розлючена і пригнічена. і тим, що це взагалі можливо – вносити подібні «ініціативи». і тим, що це робиться максимально непублічно – знаючи про загрозу негативної реакції (насетапити мітинг з нашим продактом на тему «як то краще команді донести, щоб не нервували» видає недалекість автора (ага, я просто сходила в календар), але є красномовним), вкидають то невеликій групі людей – раптом проканає, ніхто й не помітить. а найбільше засмучує те, що майже всі сцикливо мовчать. в мене нема ілюзій стосовно того, що подібне має настільки ж сильно відгукуватись у кожному першому, але мовчазна згода – це піздєц, я просто не в змозі то зрозуміти. ці ж самі люди тим же ротом і тими ж пальцями волають за ашан у рашці, за незакрите альянсом небо, за нерозірвані європейські контракти на газ чи нафту, а тут рівним строєм позакривали пиздаки. 

Leave a comment