повністю відсутнє будь-яке бажання спілкування з рандомними (тобто не найближчими) людьми про щось окрім нагальних питань. у нас на роботі в команді є традиція раз на місяць збиратись на пивко. воно ще з ковідлом для мене нівелювало свою цінність, бо слухати у зумі розмови на нецікаві теми і не мати змоги скіпнутись з якоюсь меншою групкою – не приносило того позитивного ефекту, задля якого власне то все і задумувалось. наразі ж, із початком вторгнення, я морально просто не можу в “small talks”, взагалі не до того. навіть з друзями та приятелями пінгуюсь зрідка. шо в них питать? шо казать? все і так зрозуміло, а зарадити якось один одному ми все одно не можем. таке от