дивне, але вже, здається, звичне. вже перестала сприймати лондон, як місто, де я тимчасово в гостях (це дуже легко випливає з того, що ареал моїх постійних прогулянок скоротився в основному до двох-чотирьох локацій). з іншого боку, так і не вдалось перевести внутрішнього годинника – продовжую жити за київським часом, автоматично додаючи 2 години (інакше, мабуть, їбанулась від самої думки, що кожного дня встаю раніше 7 ранку)