рівно три місяці, як я, схопивши валізи, втікла від майбутньої війни

настрій – дощ. всупереч поширеному помлковому стереотипу дощ у англії йде не постійно і навіть не супер часто. але от сьогодні якраз той самий канонічний день дощу. точніше переважно дощичку або мряки. мабуть, другий чи третій такий день з 15 лютого. під таку оказію потихеньку мокну вулицями міста і слухаю давно забутих “woods of desolation”, виколупаних із закапелків меломанської пам‘яті – дуже дощовий монотонний дсбм, підходить до 80% варіацій мого душевного стану