якось хз навіть, шо писать. період сильних емоцій чи «гойдалок» (сумніваюсь, втім, що мене гойдало) давно пройшов, настало смирення – все буде, як воно має буть. новини не викликають ні жаху, ні болю, ні страху. є певне роздратування через персональні проблеми, вирішення яких завмерло 24 лютого, і чим далі – тим воно більш пліснявіє. але персональне рано чи пізно якось порішається або на нього буде покладено хєр, хз
їбашу на роботі, кидаю копійчину на війну, по вечорах гуляю у ріджентс парку і читаю книжки. трохи підняла таки сраку і третій тиждень як повернулась до контрастних душів і ранкової фізкультури, збираюсь (досить пасивно) спробувать бігать. та й таке