знов мали 4 вихідні, цього разу на честь 70-річного ювілею коронації королєвішни. виїхали з лондона на всі ці дні. спочатку шукали якісь варіанти закордону, але шото ціни на перельоти піздєц. після інтенсивних розчісувань рєпи зійшлись на манчестері та околицях. не те щоб набагато прям дешевше, але хоч на ком‘юті час економиться суттєво, бо літак – то півдня втраченого життя мінімум

вперше за 2 з гаком роки жила в готелі, вже й забула, як то

провели один день у шрюзбері – старовинне містечко за годинку з гаком потягом від манчестера. аж незвичне трохи для цього індустріального регіону. ще один день були у бірмінгемі. мали буть, правда, у лідсі, але «повезло» натрапить якраз на залізничний страйк на тому напрямку саме у той день. короче, скоропостіжно поміняли лідс на бірмінгем. з іншого боку, спеціально у бірмінгем я б навряд коли поїхала, а тут раз така п‘янка, то штош (хоча – спойлер – він перевершив мої, відверто ніякі, очікування)

весь інший час гуляли музеями, вулицями та пабами манчестеру. окремо хочеться відзначити gay village – райдужний лгбт райончик з досить велелюдним ком‘юніті, а також місцевий символ – бджілку (бо ж роботяща). хароше, одним словом, місто, душевне

домів теж не без пригод їхалось, за щось на нас залізничний боженька сі гнівав – паровоз затримався на 40 хвилин, бо на одному із важливих вузлів під лондоном людину збило, і все, відповідно, встало наглухо

---

нарешті фотки не з тапку, а з нормального девайсу, хз, чого до того було влом постити: манчестер, шрюсбері, бірмінгем