півтора роки як перейшла на айкос, жодної канонічної папіроси не тойво. а оце хтось попередуна вулиці курив, і мені на хвильку так яскраво запахло юністю, отими першими цигарками у сараї або під діскотекою, щось невловиме та неповторне, що буває лише раз у житті, якісь півтора зашкарублих нейрони пам’яті взяли і трігернулись раптово

п.с. а спонсор сьогоднішніх післяробочих вечірніх 13 км – страйк на лондонському метро