шось нагребло страшенно та раптово. хз, може, напівчорне небо таке дає. усвідомлення (справжнє, глибоке) того, шо свої кращі [молоді] літа (оті нещасні пару років) ти вже віджив – як же воно курвить і дратує. найбільше дратує в контексті того, що чим далі, тим гірше, і наступні пару років точно нічого хорошого не принесуть (це якщо дожити), а далі, ясношо, старость болєзні смєрть

це вже клята криза середнього віку, вона, ага? чи просто їбуча росія, що псує життя тих, у кого його не забирає? чи то, шо у мене за місяць знов проклятущий дн? чи ота всрата хмара?