раптово їздила у гастінгс. я взагалі не планувала кудись їздить, але хато-власниця порекомендувала. хороше містечко, дуже сподобалось (якщо не заажати на то, що весь ранок лив діщ, і я півтори години гуляла мокра практично до спіднього). з іншого боку, мені всі міста на південному узбережжі схожі; у всякому разі брайтон, портсмут, істборн і от вже гастінгс мають приблизно однаковий вигляд 🙂 ну тобто я не можу собі уявити, щоб людині із, скажімо, брайтона було шо цікаве робить у, скажімо, портсмуті. жити на узбережжі я точно не хтіла б (я більше «лісовий» ельф), але проводити там короткі одноденні відпочинки кайфово

раптове. про фундаментальні зсуви останнього часу

гастінгс. райцентр, щось типу бердичева. на вулиці підходе якийсь дядечко, питає, що в мене (тицяє в строну грудей)? я така, вказуючи на тризуб, оце? він – ага. юкрейн? да, кажу. а ю фром юкрейн? да. велком! – і подає руку. ще пару років тому нас від свинолупих не відрізняли, а тепер он вже навіть нашого тризуба знають (причому він навіть не на синьо-жовтому, яким тут пів країни завішано)

---

а зараз сиджу у, мабуть, найбільш незвичному і цікавому пабі евер – waterworks micropub. він справді мікро, із супер локальними елями і купою арт- та антикваріат-дрібницями, що з одного боку прикрашають інтер‘єр, а з іншого – продаються. а ще це, здається, не просто дог-френдлі заклад, а дог-орієнтед – на 50 кв. м. я нарахувала 5 собаків одночасно