трохи хорошого, бо шо ото

мені ж оце продовжили робити зуби тут. процес нешвидкий (прийом раз на тиждень-півтора і по півгодини-годину максимум, це з усима пре- і пост-амбулами), та і зубів робить пів рота, ну але штош. найдовше зайняло долікувать то, шо не долікували і нашвидкуруч залатали за пару днів до моєї евакуації. я була впевнена, що воно вже доліковуванню не підляга, і треба буде того зуба знищить. а нє, за 4 (чи скільки там, я збилась) заходи нарешті звершилось – сьогодні мені поставили першеньку в моєму житті коронку. паралельно ще підпломбували одного пенька поруч. далі черга ще 5 пеньків і 2 імплантів, що також чекають на корони

зараз страшно уявити, скільки ще часу мені ходити до зубатого і страждати, але ще півроку тому було моторошно від того, що мені розпанахали пів ротяки, залишивши фактично беззубою (насправді найбільший жах був через шви, я супер рада, що встигла їх зняти). не перестаю дивуватись адаптивности людського організму, бо вже у березні я навчилась комляти практично будь-яку їжу і звиклась з тим, що в роті якась неповноцінна хрінь замість щелепи

короче, ніколи б не подумала, що ходитиму з англійськими зубами, але життя, курвамать, непередбачуване