тим часом операція «зуби» перейшла на новий, тимчасово фінішний, етап. все, що мало буть пофікшено і залатано, було пофікшено і залатано, залишились страшні злоїбучі імпланти. їх мені у січні вкрутили у кількості 2 шт, тепер на вкручене треба щось накрутить зверху. в цьому році згідно зі страхівкою можна накрутити тіко один, і я тому рада, бо вже піздєц втомилась ходити майже щотижня на цей дентичний ешафот. кожного разу стискаєш сі в кулак до розміру молекули, щоб не довести сі до панічної атаки, бо, господи, кожен раз це люте передчуття невідворотного жаху (хоча варто віддати належне – мій дантист офігенно робе своє діло і так, щоб я не встигла перейти до стану «бля, я зараз помру»)

сьогодні була перша частина роботи з першим імплантом, все в кровіщі, всі діла. наступні пару днів будуть прикольними, я одразу згадала 23 січня, себе з розпатраною ротякою і думками «це ж тепер я хз коли зможу нормально їсти і що робити беззубій зі швами по всьому роті, коли почнеться війна? я ж не зможу їсти снікерси із тривожного рюкзака, і хто мені шви зніме?». якби та операція трапилась хоча б тижнем пізніше, я хз, як би все обернулось