випадково надибала один свій дуже допотопний (із доісторичної молодості, частково, мабуть, навіть із житомирської) плейліст, троха переслуховувала то все, копирсалась у минулому, наче розколупала засохлу вавку. сумно піздєц. навіть не від усвідомлення занурення у далеке минуле, якого більш не буде. сумно, бо більш не буде того мирного минулого, в якому все моє попереднє життя. відчуваю себе голою і пустою, наче викинутою на острів після кораблетрощі, стоашенно хочу до києва і зустрітись із усіма-усіма, навіть з деякими тими, кого нахрін послала
дуже нервові і темні передчуття на цей рік. дуже