з оцими новинами з білоруських кордонів знову зарядилася добрячою дозою паніки. відчуття майже ідентичні минулорічним з тією, правда, відмінністю, що тоді, рік тому, я не вірила у повномасштабне, бо вважала то абсурдом, а наразі упевнена у протилежному. полізуть. і мені страшенно лячно. за всіх, хто там, за країну вцілому. а ще тому, що моя інтуїція мене рідко підводить, курва, і я очікую найгіршого. блять, яяяк я хочу, щоб ця сучка (інтуїція) хоч цього разу помилилась