по-перше, я до сих пір в ахуї від усвідомлення того, що ми живемо у самій північній сраці лондону (північніше – тіко пару «село-стайл» райончиків, а далі – дремучий ліс). по-друге, я ментально все ще не можу то зібрати в адекватного пазла у голові, хоч географічно з розумінням справ змирилась, бо від нашої “лютої півночі” до центру 15-20 хв метром, це у маштабах лондону взагалі півтора рази впасти. по-третє, оце «півтора рази впасти метром» раптово конвертується у хвилин 40 (і 20 фунтів, їбійомать) таксями, і сей навігаційно-економічний факт виносе мозок більш, ніж два попередні пункти