копитірую домкі. із хз скікома нажертими кілограмами і прекрасною португалією у сердці, до наступного побачення, десь знову років за шість, якшо доживу

з хорошого – нема отого відчуття пекельного суму, що казка скінчилась, і завтра за весло. у мене ще два з гаком тижні відпустки, тіко трохи менше, ніж уже пройшло. ще буде коли просрати час, щоб жалкувать

чось раптом згадала, як уперше летіла в лондон у 14-му. це було подією. а за вікном уже бушував майдан при мінус 18. залишалось зовсім трохи, два тижні десь, до кризи, до груші і профспілок (я туди якраз у день повернення потрапила). і ще трошки більше до власне початку війни.. дивилась днями півторагодинний випуск про майдан, так, наче пів життя відмоталось і прожилось заново