зате нарешті розпогодилось після півтора (півторів? бляха, хоч хтось знає, як це слово відмінювати?) тижні неприроднього морозу і срані – плюс-мінус 10, хоч і іноді діщ. от за це я і закохана у британський клімат

за тиждень новий рік, на мене напала люта апатія, навіть думати думки не можеться. тре написати купі людей, яких я люблю, але не можу себе змусити, просто ступор якийсь, хочеться лягти і померти

тут півтора тижні був неприродній їбун-колотун, випав сніг, і температура трималась недалеко від нуля. бісило пиздець. а сьогодні вже 13, і хоч і діщ, все одно по відчуттям тропіки. мені цього у києві завжди не вистачало – впевненості, що погодна срака дуже тимчасова, а не півроку терпи-страждай

а поки я, ймовірно, нарешті за майже три роки хворію ковідлом і маю трохи більше 15 хвилин на день читати фісбука, бачу, що густина срачів на квадратний сантиметр стрічки ледве не перевершує доповномаштабний рівень. відчувається звична єдність нації у бажанні всих перебанити всих, що вказує на високий моральний дух навіть попри блекаути та інші трабли

сьогодні дізналась дві новини: 1) дорж бату – ймовірно, брехун; 2) у мене, ймовірно, нарешті ковідло. обидві такоє, звісно

до мене дійшло, чого я мерзну. шарф. у києві я десь із +10-12 починала носити шарфи-бафи різного ступеню теплості. а у +6 швендяти з голою шиєю – ясношо воно буде якось не так. задовбалась і пішла купила шарф. інша справа, блін

зима чомусь відчувається холодніше, ніж я очікувала (останні дні температура 6-9 вдень). є три гіпотези: 1) аномально тепла минула (британська); 2) дуже тепла осінь; 3) (моя улюблена) раніше я приїжджала сюди з холоднючого києва, і мені тут здавалось прям тропіки. ще холодніше від того, як уявляєш, що зараз у києві, особливо з відключеням усього.. у моєму жк так взагалі жопа, там опалення від електрики живиться..
я не знаю, як моя країна переживе цю зиму, але знаю, що дуже важко..

п.с. на фото – брістоль

все ще дивно від думки, що мій сєня, кровинка моя, з якою ми 13 років прожили, наразі з іншими людьми (я щаслива, що з такими!). і хз, як довго то триватиме (довго). але ж як доля повернула

залишилось рівно два тижні відпустки, а я поняття не маю, шо в них робити. дні короткі, часто дощові, а у мене окрім швендяти містом інших розваг нема (наприклад, я хз, шо люди днями вдома роблять.. я свого часу у фісбука тупила, але ж то контрпродуктивно)

ну, але то таке. більше хвилюють блекаути в україні. зима ще не почалась, а ситуація вже вкрай складна. маю дуже, дуже нехороші передчуття щодо наступних кількох місяців, ох як же люто я бажаю, щоб інтуїція цього разу мене наїбала..

повернувшись у лондон, відчула себе вдома. соромно перед коханим києвом за це. але так от вийшло, що я – дволюб, і у мене два доми. а батьківщина одна. і зараз вона у блекаутах через йобану русню, і я від бессилля іноді вию подумки. кончені мерзоти